Франчайзі в Києві
В цьому циклі статей розповідаємо про власників франшизи "Супкультура" в різних містах.
Наразі про Київ.
«Насправді я проникся духом супкультури, коли вперше прийшов попрацювати на Контрактову. Годувати людей якісною їжею – це достойна справа, як на раз, так і на все життя».
Знайомтесь,Victor West – франчайзі з Києва. Дуже швидкий та легкий, заради старту своєї «Супкультури» він пішов з квартири:
«Так, продав квартиру на Печерську. Супкультура тепер – мій рідний дім!».
Жартує постійно. Жити є де, але навіть якщо кіоск з супом в їстівному стакані – це не дім, то це точно улюблена справа.
Отож, Віктор з київської «Супкультури»:
????готує з 6 років
????має дві фірмові страви: бісквіт та смажену картоплю
????працював у сфері ресторанного бізнесу
????катається верхи, гуляє по ботанічному саду
????любить працювати бензопилою
????для розслаблення грає в Hearthstone
????хоче байк і подорожувати.
Коли мова йде про «Супкультуру», він одразу стає серйозним:
«Я знаю, наскільки важливо харчуватись правильно. Від раку кишечника померла моя мама. Для мене особисто та для «Супкультури.Київ» першочергове завдання – годувати людей на здоров'я! Ми не просто проект для заробітку грошей, ми робимо світ кращим, по мірі можливостей».
Віктор знає, яку користь можна отримати від супів, бо сам їсть їх майже щодня. Щоб до нього приходило більше людей придумав дарувати знижки школярам, студентам, вагітним, мотоциклістам та велосипедистам, «людям без зайвих коштів».
Віктор впевнений, що «Супкультура» – це справжня культура споживання ????
«Наш їстівний стакан абсолютно екологічний та нешкідливий для довкілля, навіть якщо його не з'їсти. Якщо хтось не хоче пити – даю тій людині ложички з кукурудзяного крохмалю».
Для цього франчайзі «Супкультура» – це серйозна філософія харчування, але з його жартами у київському кіоску завжди веселіше, ніж в усіх інших:
«Є в нас соус 321.900 сковиллів (одиниця вимірювання гостроти). Для прикладу класичний табаско – це 8000 сковиллів. Так от трапляються самовпевнені персонажі, що не слухають наших рекомендацій, і потім дуже смішно шукають, як погасити адське полум'я в роті ???? Ми рятуємо їх морозивом, а потім разом сміємось з їхньої впевненості, часто наливаємо новий суп, без гостринки, щоб заїли. Люблю таких рєбяток.
Готуємо для них нові гостринки…»